ЕМПІ́РИК, а, чол.
1. Послідовник, прихильник емпіризму (у 1 знач.).
2. книжн. Прибічник емпіризму (у 2 знач.). [Карташов:] Ви, справді, .. інтуїст, емпірик-дедуктивіст (Олександр Довженко, I, 1958, 480).
ЕМПІ́РИК, а, чол.
1. Послідовник, прихильник емпіризму (у 1 знач.).
2. книжн. Прибічник емпіризму (у 2 знач.). [Карташов:] Ви, справді, .. інтуїст, емпірик-дедуктивіст (Олександр Довженко, I, 1958, 480).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 478.