в означеннях
Тлумачення, значення слова «епоха»:

ЕПО́ХА, и, жін.

1. Великий проміжок часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін. Епоха тому й називається епохою, що вона обіймає суму різноманітних явищ і воєн, як типових так і нетипових, як великих, так і малих, як властивих передовим, так і властивих відсталим країнам (Ленін, 23, 1950, 24); Лютнева революція означала крутий перелом в історії нашої країни.. Вона була першою переможною народною революцією епохи імперіалізму (Комуніст України, 2, 1967, 34);
//  Період існування, наявності чого-небудь; період у чиємусь житті. Півріччя, пережите з часу Брестського миру, було епохою вагань проти нас (Ленін, 28, 1954, 191); — Однак я поспішала. Десять років не бачилася з родиною — ціла епоха (Яків Качура, II, 1958, 44);
//  Момент, зв'язаний з якою-небудь подією, із зламом у розвитку чогось; вихідний пункт нового періоду. Соціалістичний реалізм був епохою відкриття нових можливостей художньої форми (Радянське літературознавство, 1, 1958, 13).

2. геол. Час, що відповідає певному етапові розвитку Землі.

3. астр. Час, на який подано певні відомості про небесні світила.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 485.

Коментарі (0)