в означеннях
Тлумачення, значення слова «епопея»:

ЕПОПЕ́Я, ї, жін.

1. Великий художній твір, що відзначається широтою охоплення подій і глибиною проникнення в дійсність. Соціалістичний реалізм.. дав поштовх для небаченого розквіту епічних жанрів — роману, повісті, поеми, епопеї (Радянське літературознавство, 1, 1958, 17); Геніальний художник слова Л. М. Толстой (1828-1910 рр.) створив велику патріотичну епопею «Війна і мир», присвячену Вітчизняній війні 1812 р. (Історія УРСР, I, 1953, 543);
//  Великий цикл близьких за сюжетом легенд, оповідань, героїчних пісень, які поступово склалися в цілісне оповідання.

2. перен. Складна і велика історія чого-небудь, низка визначних подій. Перед слухачами розгортається велична епопея битви за Москву (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 89); Допомога Москви Україні — це велична епопея дружби і братерської солідарності (Павло Тичина, III, 1957, 296).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 485.

Коментарі (0)