в означеннях
Тлумачення, значення слова «естафета»:

ЕСТАФЕ́ТА, и, жін.

1. заст. Гінці, звичайно вершники, які, змінюючи один одного, передають термінове повідомлення. Я ще пам'ятаю залишки кріпацтва, лойові свічки, ..тарантаси, дормези, естафети, рушниці-кремнівки (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 7);
//  Термінове повідомлення, доставлене таким способом. Саме перед роковинами смерті сина гонець привіз з Прилук Галаганові естафету (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 205).

2. Вид командних змагань з бігу, плавання і т. ін., у якому члени команди передають на визначених етапах з рук в руки паличку, поки останній не доставить її до фінішу. В естафеті 4 × 500 м на байдарках-одиночках команда УРСР.. вийшла на 2-е місце (Спорт на Україні, 1958, 64);
//  Спеціальний предмет, який передають один одному учасники таких змагань.  * Образно. Мільйони радянських патріотів з честю пронесли крізь десятиріччя естафету безприкладного служіння Батьківщині (Комуніст України, 2, 1962, 30);  * У порівняннях. Отак, мов естафета, передається добра вість від колективу до колективу, від одного новатора до іншого (Радянська Україна, 15.VI 1959, 2).
 Прийняти (переймати) естафету чого — продовжити чиї-небудь традиції, починання. Письменник повинен бути гідним своїх великих попередників, з рук яких він прийняв естафету боротьби за людину, людину нової епохи (Юрій Смолич, VI, 1959, 133); Від таких майстрів, як Ф. Юхименко та Я. Халабудний, перейняли естафету творчості різьбярі молодшого покоління (Знання та праця, 1, 1968, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 488.

Коментарі (0)