ЕТА́ПНИК, а, чол. Людина, яку переправляють куди-небудь етапом. Вартові солдати хвилювались, підганяли етапників, збивали їх у тісну юрбу, лаялись (Олесь Донченко, III, 1956, 41); * У порівняннях. В один край від бочок і в другий.. бовваніли люди гуртками по межівнику, мов херсонські етапники на спочинку (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 206).