ЕВФОНІ́Я, ї, жін. Розділ поетики, який вивчає
звукові засоби та звукову організацію мови художніх
творів, зокрема віршів;
// Побудова художнього твору
щодо його звучання, милозвучності. Пильна увага
до ритміки, строфіки, евфонії вірша була властивою
Тичині, починаючи з перших його творів (Поезія і революція,
1956, 137).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 453.