ФАБУЛЯ́РНИЙ, а, е, літ. Те саме, що фабульний.
У новелі «Випадкова сміливість» [О. Слісаренка]
фабулярна гострота поєднується з іронічною оповіддю
(Вітчизна, 12, 1969, 169);
// Такий, як у фабулі; власт.
фабулі. Перші 15 байок Г. Сковороди, справді,
характеризує фабулярний спосіб викладу моралі (Радянське літературознавство,
8, 1965, 27).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 549.