ФАБЗА́ВУЧНИК, а, чол., заст., розм. Учень фабзавучу. Я залишив у Кам'янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Терень Масенко, Життя.., 1960, 94).
ФАБЗА́ВУЧНИК, а, чол., заст., розм. Учень фабзавучу. Я залишив у Кам'янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Терень Масенко, Життя.., 1960, 94).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 547.