в означеннях
Тлумачення, значення слова «фах»:

ФАХ, у, чол.

1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Лесь Мартович, Тв., 1954, 332); Кобзарі пишалися своїм фахом (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 343); — Ви така ще молода і вже лікар, — вголос подумала Маргіт і вперше за всю дорогу всміхнулася. — Який хороший ви маєте фах: рятувати людей! (Олесь Гончар, Новели, 1954, 53);  * У порівняннях. Сапер тримає смерть в руках І з нею розмовляє, Мов то його одвічний фах (Леонід Первомайський, I, 1958, 389);
//  Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування. Був батько й писарем, і діти учив по селах. Шахтарем на рудні був, зазнав на світі багато фахів (Володимир Сосюра, II, 1958, 365); Стоять вони удвох коло отари в степу — .. один з гирлигою, жезлом пастуха, що засвідчує приналежність до найдавнішого фаху людського, а другий з емблемою у вигляді крил на кашкеті (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 5).

2. Основна кваліфікація, спеціальність. Секретар райкому за фахом агроном (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 162); Катря вибрала собі на майбутнє фах інженера-електрика (Натан Рибак, Час, 1960, 454); Брався [Грибовський] робити все, нічого не вміючи, не маючи жодного людського фаху (Олександр Довженко, I, 1958, 293);
//  перен., розм. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист. Він так уподобав фах розвідника і так досконало вивчив свою справу, що міг пробратися до самої стоянки ворога (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 570.

Коментарі (0)