в означеннях
Тлумачення, значення слова «факір»:

ФАКІ́Р, а, чол.

1. Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. [Любов:] Я їм розказала одну дуже смішну історію... а вони зажурились. У нас же факірів немає, Джангернаут в Індії, се просто все одно, що пташка… (Леся Українка, II, 1951, 63); В далеких джунглях сивіє факір, Під сонцем рожевіє Гонолулу, І дальніх арф незнаний перебір Поетові торкає душу чулу... (Максим Рильський, Поеми, 1957, 15). |

2. Європейська назва мандрівного фокусника, який демонструє нечутливість тіла до болю, незвичайну силу, вміння приборкувати гадюк тощо. Він говорить про факірів, що вміють чарувати кобр і знають наперед долю людей (Вадим Собко, Любов, 1935, 122);  * У порівняннях. — В цьому вбранні, Саїд Алі, ти просто як факір, — з острахом вимовила [Любов Прохорівна], намагаючись надати словам жартівливого тону (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 551.

Коментарі (0)