Словник української мови

ФАКТИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до факту (у 1, 2 знач.). Та що вона знає? Може, це лише домисли, позбавлені фактичної основи? (Іван Франко, VI, 1951, 256); Працюючи деякий час інженером іригаційного будівництва в Фергані, Іван Ле зібрав для майбутнього твору багатий фактичний матеріал (Історія української літератури, II, 1956, 99);
//  Дійсний, справжній. Комуністичні суботники надзвичайно цінні, як фактичний початок шкмунізму.. (Ленін, 39, 1973, 21); Учителі часто ходили з молоддю за місто.. Іван був неодмінним учасником цих прогулянок і фактичним організатором їх (Петро Колесник, Терен.., 1959, 32);
//  Який відповідає фактам, дійсності; насичений фактами. «Рада» умістила фактичну замітку про вихід перекладів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 385); Завтра напишу мамі фактичного листа, а сьогодні щось я не так настроєна (Леся Українка, V, 1956, 224).
▲ Фактичний шлюб; Фактичні шлюбні відносини, юр. — шлюб, шлюбні відносини, не оформлені відповідно до встановленого законом порядку. Суддя оголосив, що слухається цивільна справа про визнання фактичних шлюбних відносин громадянки Шевко Ольги Тарасівни з громадянином Руженком Мирославом Левковичем... (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 90).