в означеннях
Тлумачення, значення слова «фальшивий»:

ФАЛЬШИ́ВИЙ, а, е.

1. Який являє собою підробку (про річ, продукт і т. ін.), виготовлену, сфабриковану з метою шахрайства. Глуха чутка ходила по базару, що спіймано великого ворога темних людей, котрий виробляв фальшиві гроші... (Панас Мирний, I, 1954, 320); Катерина, не довіряючи дійсності, бере з купки акцій один папірець і розглядає його з усіх боків, як банкнот, на який є підозріння, що він фальшивий (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 102); Одні говорили, що він судився за вбивство, але в це ніхто не вірив, і всі сміялися такій вигадці; інші твердили, що він займався підробкою фальшивих документів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 464);
//  Штучний, зроблений на зразок справжнього, натурального. — А! і ви зазначили, що в неї теперечки є коса? То фальшива (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 347); Олтар складався з трьох частин з дуже вже фальшивою позолотою (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 123).

2. Який містить обман, уводить в обман. В Бенедя прокидалася не раз.. думка, що без нього ціла справа могла би легко зійти на фальшиву дорогу (Іван Франко, V, 1951, 385); За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних з табору Косінського (Іван Ле, Наливайко, 1957, 56); — Тепер дзвоніть, — казав далі Гарбер, — викликайте поліцію, хай вам подякують за фальшиву тривогу (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 79); Ільчиха боїться кривоприсяги, як смерті. Фальшива присяга, кажуть, аж до третього коліна карає (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 85);
//  Показний, несправжній. І смішно, і сумно було бачити, як тьмяніє отой фальшивий лиск зверхності над людьми і як на виду починає проступати [в Гризоти] людське (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 162); Саме життя стягло з декадентів фальшивий, бутафорський одяг безідейності, міщанського індивідуалізму та еротики (Радянське літературознавство, 1, 1958, 119).

3. Удаваний, нещирий, лицемірний. Сміється [Сабіна] фальшивим сміхом (Леся Українка, III, 1952, 156); Свідомість того, що вона необхідна для Річинських, розбурхала в ній приспану під оболонкою фальшивої покори владну вдачу (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 512); Якось затишно було на душі з цим Коломійцем. Він не вдавався до фальшивої гри в панібратство, а наближував душу людини веселою щирістю (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 64);
//  Який виражає нещирість, лицемірство. Коли Гервасій кинувся за ними [циганами] навздогін, вони, виблискуючи фальшивими очима, заторохкотіли одно: — А боженьку наш, а спасителю милий! (Михайло Стельмах, I, 1962, 565);
//  Який нещиро висловлюється, лицемірно діє, вдається до облуди, фальшу (про людину). — Ти здавна був кепський, не хочу казати — фальшивий, пророк (Іван Франко, IV, 1950, 321); Фальшиві друзі, наче птахи перелітні, Ні в кого не питаючи шляху, Летять до нас в погожу днину, А відлітають у лиху (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 308); Вони [солдати] проженуть звідси й панів, і таких всіх фальшивих «соціалістів», що .. обманювали народ Антантою та реформами (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 348).
 Фальшивий пафос див. пафос.

4. Який виникає, з'являється без достатніх, об'єктивних підстав; викликаний суб'єктивними причинами; безпідставний, невиправданий. Вона ж надто рішуче відкинула нашу пропозицію. Фальшива амбіція перемогла, вона рішилась, будь-що-будь, перейти тих пару кроків між сосною й берегом... (Ольга Кобилянська, III, 1956, 254); І в інших молодиків були хвилини вагань і сумніву, та фальшивий сором і хвастовита легковажність і острах стати смішним не давали заговорити (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 175); Фальшива гордість;
//  Який не відповідає чиємусь характерові, природі чогось; неприродний. Ніколи не попадав [Борис] у таке фальшиве положення, де би мусив крутити, вибріхуватись, як то кажуть, милити очі (Іван Франко, III, 1950, 41); Я ніколи не витримую до кінця фальшивого або принижуючого мене становища, і коли не можу просто встати і піти, то вириваюся, рвучи своє серце (Леся Українка, V, 1956, 436).

5. Спотворений під час співу, гри на інструменті (про звуки, мелодію тощо). Де він навчився такої тонкої гри, як умів не взяти ні одного фальшивого тону (Гнат Хоткевич, II, 1966, 122); Як [Келембет] переживав боляче, коли вони не так вели, коли фальшива нота вислизала з їхньої горлянки, коли співак «пускав півня» чи заводив упоперек (Юрій Яновський, II, 1954, 97);
//  Який спотворює, перекручує мелодію. Нахмуривши брови, Андрій Петрович заспівав фальшивим тенорком (Степан Васильченко, I, 1959, 295).
Фальшива нота див. нота 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 556.

Коментарі (0)