ФАМІ́ЛІЯ, ї, жін.
1. розм. Те саме, що прізвище 1. — Він якогось пана підписаря підписар, чи що! Фамілія його — Серединський (Нечуй-Левицький, I, 1956, 122).
2. заст. Рід (у 2 знач.). Одружився він із дочкою.. здрібнілого князя, бажаючи додати аристократичного блиску своїй фамілії (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 98); Ми всім селом у дивізію пішли, а на селі у нас якраз дві фамілії: Довгоруки та Семиволоси (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 122).
3. діал. Родина, члени родини. — Бувай здоров, Орлюче!
Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (Олександр Довженко,
I, 1958, 323);
// Рідня. — Гринько повісився! —
Душогуб, — обізвався спокійно Гаєвий.. — Та мара би його
брала, але такого сорому наробив цілій фамілії (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 372).
4. У стародавньому Римі — родина разом із клієнтами та рабами.