ФАМІЛЬЯ́РНІСТЬ, ності, жін.
1. Властивість за значенням фамільярний. Побачивши мене, вона [бабуся] зараз вдалася до мене з фамільярністю, властивою старим слугам (Леся Українка, III, 1952, 603); — Не ображайте главу міста, батеньку, хоч ви і вчений, — сказав з грубуватою фамільярністю справник Хрєнов (Олександр Довженко, I, 1958, 441); Чималу групу емоційно забарвлених слів становлять слова з відтінком фамільярності, тобто слова, властиві розв'язній, безцеремонній розмовній мові (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 79).
2. Фамільярний учинок, жест, розв'язне, безцеремонне звернення до когось і т. ін.; панібратство. — А вас не бентежать надто добросусідські стосунки вчителя з братами-селянами? Він гуляє в них, а в себе навіть трактує їх кофієм з молоком. Для чого бо це таке панібратство і фамільярність? (Михайло Стельмах, I, 1962, 268).