в означеннях
Тлумачення, значення слова «фанаберія»:

ФАНАБЕ́РІЯ, ї, жін., розм.

1. Недоречна гордість; пиха, чванливість. — Хіба ж ти не бачиш, що син молодий, набрався трохи фанаберії од тих дворянських дітей у школі, а дійде до зросту — й до розуму дійде (Нечуй-Левицький, I, 1956, 178); — Гріють часом і в райкомі добре. Так за діло ж гріють, щоб краще робив. А він почав, бачите, свою фанаберію на людях показувать (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 314).

2. Безглуздий, невмотивований учинок; примха, дивацтво. З порога посміхається [Кузьма] жінці, а та рвучко одвертає від нього голову й починає так орудувати рогачем в печі, що звідти летять на припічок головешки і вугляки. Але чоловікові не первина ці бабські фанаберії (Михайло Стельмах, II, 1962, 297); — Що, мабуть, Зосим Наумович розпікав? Терпи, козаче, отаманом будеш. Це в нього вже така фанаберія (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 66).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 558.

Коментарі (0)