ФАНАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Сповнений фанатизму, який діє і мислить, як фанатик. — Відомо вам, яко фанатичному проповідникові релігійно-ідеалістичних ідей, що видів атеїзму існує стільки ж, скільки було волосинок на голові патлатого якого-небудь мінезингера середніх віків (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51); Цей фанатичний молодик [Каргат] перестарався. Нічого загрозливого в його паперах нема (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 188).
2. Власт. фанатикові; фанатикам. Єзуїти й нині
відзначаються фанатичною релігійністю, відстоюють
непорушність церковних догм (Вечірній Київ,
21.XII 1968, 4); Людина з такою фанатичною вдачею
та ще з причепливою ідеєю хоч кому завдасть клопоту
(Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 140);
// Пройнятий величезною
пристрастю. Розумів [Олесь], що ту дівчину можна
було любити якоюсь аж фанатичною любов'ю, якою,
здається, і любив її Нестор (Ольга Кобилянська, III, 1956, 160); Чубенко
пізнав серед них сухотного солдата, очі його горіли
фанатичним вогнем (Юрій Яновський, II, 1958, 221).