в означеннях
Тлумачення, значення слова «фанфара»:

ФАНФА́РА, и, жін.

1. Духовий музичний інструмент, вид видовженої труби без вентилів, яку використовують для сигналів або для виконання музичних фраз урочистого або войовничого характеру. Комісар зійшов східцями аж до води і привітно чекав міністра — доки той ступить ногою на берег. Оркестр грав турецького гімна. Фанфари пронизливо співали (Юрій Яновський, II, 1958, 110); А скрипки шаліють і гримлять фанфари, летячи на плеса темного Дніпра (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 97); [Зорін:] А, скелі рвуть! (Фанфара сурмить «відбій»). Як приємно, що бойова фанфара вже кличе не в бій, а до мирних подвигів (Яків Баш, Дніпр, зорі, 1953, 6); Гучно й дрібно вдарили барабани, протяжно й голосно заспівали блискучі фанфари (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 557).

2. Музична фраза урочистого або войовничого характеру, виконувана на цьому інструменті. Ішла героїчна пуєса про Сталінград, з фанфарами в увертюрі і громом канонади за кулісами (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 128); Вітальна фанфара;
//  Короткий трубний сигнал.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 562.

Коментарі (0)