в означеннях
Тлумачення, значення слова «фантастичний»:

ФАНТАСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який є витвором фантазії (у 1 знач.), уяви. [Орест:] Недарма люди завжди старались заселити порожні ліси і води німфами, русалками, взагалі чимсь живим, хоч би й фантастичним, вимареним (Леся Українка, II, 1951, 52); З наукової точки зору фантастична ідея може бути неправильною, але цінність її від цього не втрачається, бо вона наштовхує на роздуми, спонукає шукати шляхів її втілення в життя (Знання та праця, 1, 1971, 21);
//  Створений творчою фантазією; казковий, чарівний. Щоб не розвіялось по світу те, як кажуть, фантастичне оповідання дідугана, я списав його для моїх земляків (Олекса Стороженко, I, 1957, 99); Звичайно, спогади, почасти й фантастичні, Розмови нашої хистку являли вісь (Максим Рильський, II, 1946, 235);
//  Пов'язаний з фантастикою (у 1 знач.). — Це ж направив мої думки на фантастичний лад отой навіжений Червінський (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 332);
//  Який належить до фантастики (у 2 знач.), має казкову основу. В половині 1876 р. він [І. Франко] виступає з першими не фантастичними, а реальними оповіданнями: «Лесишина челядь» і «Два приятелі» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 32); Погано стоїть справа із створенням шкільної повісті. Але з науково-фантастичною книжкою — ще гірше (Олесь Донченко, VI, 1957, 594); Лисенко написав лірично-фантастичному оперу «Утоплена» (Колесса, Музикознавчі праці, 1970, 482).

2. Який не існує в дійсності; вигаданий, уявний. Неначе реальний світ крадькома міниться на фантастичний, зміняється на легку мрію й тоне десь в сизій далечі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Йому здалося, що він іде сам через фантастичні степи, іде як тінь од свого життя (Юрій Яновський, II, 1958, 206); Характерною рисою петриківської орнаментики є передусім перевага рослинного, найчастіше квіткового, орнаменту, в основі якого лежить уважне спостереження природи, а потім створення фантастичних, не існуючих у природі форм квітів (Народна творчість та етнографія, 2, 1957, 95).

3. Який не спирається на реальну дійсність; необґрунтований, неможливий, нездійсненний. Працювала [думка] сильно, творячи фантастичні плани, як би то і де би то сховатися (Іван Франко, VI, 1951, 151); Яких тільки фантастичних проектів не придумував Швед! Одного разу — це був не більш, не менш як морський десант (Юрій Яновський, II, 1958, 233); — Я плакала в подушку, мріяла про фантастичні зустрічі з ним... (Олесь Донченко, V, 1957, 278).

4. Який нагадує витвір фантазії, не схожий на щось реальне; химерний, казковий. Фантастичне освітлення тихо згасало (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 140); Низина, що приймала вночі фантастичні, непевні форми, видавалась удень дуже гарною (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 352); Я набрала рукою води, підкинула вгору, і блиснув фантастичний фонтан холодного вогню (Леся Українка, III, 1952, 623); Казкове авто вилітає на брук. Розсипає сліпуче срібло. Стеле дорогу — фантастичну, незміряно прекрасну (Іван Микитенко, II, 1957, 72); Місяць рівно розливає своє блідо-синє світло, вкриваючи фантастичним мереживом плодючі колгоспні поля (Яків Качура, Вибр., 1953, 262); Ростуть [водорості] по дну якісь мережані, гіллясті — фантастична, неземна рослинність (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 224).

5. Який виходить за межі звичайного, ймовірного, який вражає, приголомшує чимось; надзвичайний, дивовижний, разючий. Мов у казці!.. Очі протерти хочеться — чи дійсність це, чи фантастичний сон (Гнат Хоткевич, II, 1966, 145); Неймовірні чутки розколихують тіні людей, вселяють їм крихти надій повернутись на Україну чи хоча б щось правдиве почути про неї. А поки що ця правда топиться повінню фантастичної брехні (Михайло Стельмах, II, 1962, 254); Гелій і водень у галузі будівництва «виявили» майже фантастичні можливості, що не поступаються якостям дерева, металу, бетону (Знання та праця, 9, 1965, 8); Популярність футболу в Бразілії досягла нині фантастичних розмірів (Вечірній Київ, 29.I 1963, 4);
//  Дивний, чудний; недоладний (про предмети, одяг і т. ін.). Її струнка фігура зігнулась од напруги, як тугий лук, а фантастичний синій плащ і червона спідниця не могли скрити міцних форм молодого тіла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 368).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 561.

Коментарі (0)