ФАРАО́Н, а, чол.
1. Титул царя в Стародавньому Єгипті. За ними [сфінксами] На голому піску стоять По шнуру піраміди вряд, Мов фараонова сторожа, І ніби фараонам знать Вони дають, що правда божа Встає вже, встала на землі. Щоб фараони стереглись (Тарас Шевченко, II, 1963, 365); До злого духа мовив фараон: «Будь ти мені порадник і спомога, Щоб мій народ мене без перепон Вважав за бога» (Іван Франко, XIII, 1954, 258); Колекціонери розглядають зображення скарабеїв на численних прикрасах фараона Тутанхамона (Знання та праця, 2, 1966, 27).
2. зневажл. Прізвисько поліцая. Пролунав пронизливий свист. — Фараони! — крикнув Михайлові — Рятуйся, хто в бога вірує! (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 30).
3. заст. Вид азартної гри в карти (звичайно без великих ставок). * Образно. Цей вал, надгробки (їх зосталось трохи!) — Застиглий шум пістрявої епохи, Що тут метала бистрий фараон, Епохи тьми, неволі і азарту (Микола Зеров, Вибр., 1966, 94).