ФА́РБА, и, жін.
1. Речовина для забарвлювання
предметів у той чи інший колір, для малювання картин.
Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали
руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб
спробувати, чи не одстає фарба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 45);
Єгиптянин бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти
малювати мура (Леся Українка, II, 1951, 247); — Я дуже
люблю малювати. Мені мама обіцяла фарби подарувати,
акварель називається (Юрій Яновський, I, 1954, 43);
// Шар
такої речовини на поверхні предмета. Облуплена,
облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані
павутинням (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 236).
▲ Водяні фарби див. водяний; Емалеві фарби див.
емалевий; Кубова фарба див. кубовий; Олійна фарба
див. олійний.
♦ Згущувати (згущати, згустити) фарби див.
згущувати; Малювати (зображати і т. ін.) рожевими
фарбами (у рожевих фарбах) кого, що — висвітлювати,
зображувати, уявляти кого-, що-небудь кращим, ніж є (ніж
буде) насправді; ідеалізувати. Вона не малювала собі
будучини ані рожевими, ані темними фарбами (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 132); Підбадьорений обіцянками Потьомкіна,
Головатий все малював у рожевих фарбах, передбачаючи,
що і сам він матиме можливість дослужитися до
високого чину (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 32); Малювати
(зображати і т. ін.) темними фарбами кого, що —
надавати кому-, чому-небудь негативних рис,
змальовувати непривабливо, непринадно. Навіщо ж автор
надає їй [матері] якийсь хист зводниці? ..Та й далі він
малює її темними фарбами (Панас Мирний, V, 1955, 424).
2. перев. мн., рідко. Те саме, що барва 1. І фарбами й золотом з сяючих крил Пишався метелик, аж вибивсь із сил (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 337); Іноді поманить [море] ласкавою синьою фарбою, іноді воно з небом зійдеться й почне чарувати (Юрій Яновський, II, 1958, 41); Аеродром. Ліворуч — гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (Іван Микитенко, I, 1957, 493).
3. тільки мн., перен., рідко. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва; барви (у 2 знач.). Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (Максим Рильський, III, 1956, 26); Поезія В. Маяковського — грізне і бойове знаряддя, бо поет зумів знайти фарби, художні засоби для життєвого виразу ідей соціалізму (Мистецтво, 2, 1956, 18).
4. тільки одн., рідко. Те саме, що рум'янець 1; краска
(у 2 знач.). Фарба поволі сходила з її й так блідих щік
(Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 206); Тодоска не розібрала,
що сказав парубок, але зла фарба спалахнула на її
пещених щоках (Михайло Стельмах, I, 1962, 84).
♦ Заливатися (залитися, заллятися) фарбою див.
заливатися; Наливатися (налитися, наллятися) фарбою
див. наливатися.