в означеннях
Тлумачення, значення слова «фарба»:

ФА́РБА, и, жін.

1. Речовина для забарвлювання предметів у той чи інший колір, для малювання картин. Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, щоб спробувати, чи не одстає фарба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 45); Єгиптянин бере відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Леся Українка, II, 1951, 247); — Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяла фарби подарувати, акварель називається (Юрій Яновський, I, 1954, 43);
//  Шар такої речовини на поверхні предмета. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані павутинням (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 236).
Водяні фарби див. водяний; Емалеві фарби див. емалевий; Кубова фарба див. кубовий; Олійна фарба див. олійний.
Згущувати (згущати, згустити) фарби див. згущувати; Малювати (зображати і т. ін.) рожевими фарбами (у рожевих фарбах) кого, що — висвітлювати, зображувати, уявляти кого-, що-небудь кращим, ніж є (ніж буде) насправді; ідеалізувати. Вона не малювала собі будучини ані рожевими, ані темними фарбами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 132); Підбадьорений обіцянками Потьомкіна, Головатий все малював у рожевих фарбах, передбачаючи, що і сам він матиме можливість дослужитися до високого чину (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 32); Малювати (зображати і т. ін.) темними фарбами кого, що — надавати кому-, чому-небудь негативних рис, змальовувати непривабливо, непринадно. Навіщо ж автор надає їй [матері] якийсь хист зводниці? ..Та й далі він малює її темними фарбами (Панас Мирний, V, 1955, 424).

2. перев. мн., рідко. Те саме, що барва 1. І фарбами й золотом з сяючих крил Пишався метелик, аж вибивсь із сил (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 337); Іноді поманить [море] ласкавою синьою фарбою, іноді воно з небом зійдеться й почне чарувати (Юрій Яновський, II, 1958, 41); Аеродром. Ліворуч — гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (Іван Микитенко, I, 1957, 493).

3. тільки мн., перен., рідко. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва; барви (у 2 знач.). Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого дніпровського пейзажу (Максим Рильський, III, 1956, 26); Поезія В. Маяковського — грізне і бойове знаряддя, бо поет зумів знайти фарби, художні засоби для життєвого виразу ідей соціалізму (Мистецтво, 2, 1956, 18).

4. тільки одн., рідко. Те саме, що рум'янець 1; краска (у 2 знач.). Фарба поволі сходила з її й так блідих щік (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 206); Тодоска не розібрала, що сказав парубок, але зла фарба спалахнула на її пещених щоках (Михайло Стельмах, I, 1962, 84).
Заливатися (залитися, заллятися) фарбою див. заливатися; Наливатися (налитися, наллятися) фарбою див. наливатися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 563.

Коментарі (0)