ФАРБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Покривати
чи просочувати щось фарбою або речовиною, що містить
фарбу. [Прісцілла:] А се прийшла зо мною..
дівчина, що в нас нитки фарбує (Леся Українка, II, 1951, 403);
Поставила [Ага] дзеркало на чемодан і почала
пудритись, фарбувати губи (Олександр Корнійчук, Калин. гай, 1950, 76);
Металеві вироби фарбують нітролаками двічі (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 100); * Образно. Хороша осінь
золота надходить спроквола. В червоні й жовті кольори
вона фарбує лист (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 9).
Фарбувати в (на) якийсь колір — фарбою надавати
чому-небудь певного кольору. Кобила підлим аж горіла
золотою мастю, де він її ховав, отаку красуню, від
людського ока? Я його запитав про це, а він одповів, що
фарбує на захисний колір (Юрій Яновський, II, 1958, 246).
2. Забарвлювати собою (про рідину певного кольору).
Там, де відривався хвостик, з'являлася червона
кисло-солодка краплинка вишневого соку, фарбувала кінчики
пальців (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 142); * Образно. По
чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен,
тане вдалині й обертається в цятку... за ним несе
вода другий, порожній [човен], хлюпає в його білі боки
й фарбує їх в червоний колір... Тихо в повітрі...
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 387);
// Робити червоним, надавати
червонястого відтінку чому-небудь (про сонячні
промені, вогонь і т. ін.). Сонце сідало за горизонтом,
фарбуючи води моря в такий.. колір, що навіть золото
перед ним поблякло б (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 36); Червоні
язики полум'я лизали вустя печі, вугонь фарбував на
червоно повні сестрині руки (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 28).
3. розм. Бруднити фарбою (про фарбовані речі). Тканина фарбує.