в означеннях
Тлумачення, значення слова «фарс»:

ФАРС, у, чол.

1. У країнах Західної Європи XIV—XVI ст. — комедія легкого, жартівливого змісту з зовнішніми комічними ефектами; вистава такої комедії на сцені.

2. У бурлескному театрі XIX—XX ст. — беззмістовне, часто малопристойне комедійне видовисько. Старжинський стягав шляхту до театру, силкувався притягати і заінтересувати її легкими фарсами свого складання (Іван Франко, XVI, 1955, 225); Єсть то [народна п'єса] сумішка етнографії й маскараду, мелодрами і фарсу (Леся Українка, VIII, 1965, 267); В силу матеріальних і цензурних умов часто доводилось вдаватись до компромісів, і тому поряд з класичною драматургією побутував водевіль, фарс чи оперета (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 24);
//  Манера акторської гри, при якій комічний ефект досягається зовнішніми, трохи грубуватими засобами, а також зовнішні прийоми, за допомогою яких досягається комізм. Усі біографи й дослідники творчості К. Т. Соленика сходяться на думці, що характерними особливостями його гри були простота, невимушеність, природність, веселість, яка не мала нічого спільного з фарсом (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 201); — Визнаєте, що, крім хвилинної веселості, фарс нічого не залишає в душі, а продовжений і часто повторюваний доставляє акторові в публіці, замість поваги, почуття протилежне (Про мистецтво театру, 1954, 95).

3. перен. Грубий жарт, блазенська витівка. — А як тебе забавляють його комічні оповідання, в яких він [Боккаччо] такий безцеремонний? — Деякі забавні, але взагалі ці оповідання нудні, як і кожен.. фарс (Микола Чернявський, Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 393); Ганебний фарс клерикальної реакції з відлученням Толстого від церкви викликав обурення й протест у широких колах інтелігенції та робітників (Радянське літературознавство, 4, 1965, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 565.

Коментарі (0)