ФАСА́Д, у, чол.
1. Зовнішній, лицьовий бік будівлі,
що звичайно виходить на вулицю. Церква без бань,
подовжаста,.. на фасаді піднімається дзвіничка
оригінальної архітектури (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401); Сонце
б'є у вікна будинків, де попід самими дахами на
оздоблених барвистою керамікою фасадах виноград зелений
в'ється і золотисті соняшники цвітуть, як живі!
(Олесь Гончар, II, 1959, 175); Фасад крамниці з двома великими
заґратованими вікнами виходив на головну вулицю
(Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 443);
// Кожен із зовнішніх
боків будівлі. Зовнішнє оформлення храму визначали
техніка кладки й декоративні прийоми оздоблення
фасадів (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 515); Боковий фасад
будинку.
2. спец. Вертикальна проекція об'єкта.
3. перен., ірон. Про обличчя, вигляд людини спереду. [Горлов:] У вояки фасад міняють не роки, а багнет, куля, осколок (Олександр Корнійчук, II, 1955, 14); — Бодай ця мавпа була хоч з фасаду гарна, а то чистісінько чорногуз: Ніжки, немов ті дві тички, сама як з хреста знята (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 433).