Словник української мови

ФАШИ́НА, и, жін. В'язка хмизу, лози, очерету циліндричної форми для укріплювання насипів, гребель, доріг і т. ін.; тарас. Та ось нарешті газик вривається на високу греблю, укріплену мистецьки зробленими фашинами (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 307); Суворов віддав розпорядження заготувати тридцять драбин і тисячу фашин, що могли здатися при штурмі фортеці (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 327);
//  збірн. Гілля, лоза тощо, з яких роблять такі в'язки. На Поліссі.. багато фашини й жердин (Хлібороб України, 9, 1966, 10).