в означеннях
Тлумачення, значення слова «фата»:

ФАТА́, и, жін. Легке, звичайно довге, покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої. — Давай лишень гроші, не теревень! Треба купувати фату, гірлянду, букети, стрічки, кокарди, набирати на вінчальну сукню (Нечуй-Левицький, V, 1966, 304); І от з'являється юна наречена. У довжелезній фаті, білих рукавичках, білій сукні старовинного покрою (Юрій Яновський, IV, 1959, 133);  * Образно. Берізка причепурилася, огорнувшись зеленою прозорою фатою першого листя (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 37);  * У порівняннях. Вітер шелестів соняшниками, вилискував листям кукурудзи по городах, і вся Чаплинка була у вітряних шумах, в легкому текучому сяйві, що переливалось на ній, як весільна фата (Олесь Гончар, II, 1959, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 569.

Коментарі (0)