в означеннях
Тлумачення, значення слова «фатум»:

ФА́ТУМ, у, чол. Наперед визначена, невідворотна доля; у давніх римлян — таємнича сила, що нібито наперед визначає долю всього існуючого; неминучість. [Любов:] І я раз була щаслива, така щаслива... Нащо мені перебили се щастя... Ах, що я дурницю говорю? Хіба се можна перебити, чи одвернути? Се фатум, се мойра! (Леся Українка, II, 1951, 70); Трагізм древніх був побудований на ідеї непереможної долі, невідкличного фатуму, невблаганної Мойри, на ідеї сили, котрій підвладні були не тільки люди, а й боги грецького Олімпу (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 89);  * У порівняннях. Обидва гравці й не ворухнулися. Куля, як фатум, вирішувала долю чемпіона біля самого краю щастя (Іван Ле, В снопі.., 1960, 278).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 570.

Коментарі (0)