ФЕТИ́Ш, иша, чол.
1. За уявленнями первісної людини — предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об'єктом релігійного обожнювання.
2. перен. Річ або людина, яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються. Таким чином, загадка грошового фетиша є загадка товарного фетиша взагалі; в грошах вона лише сильніше вражає нас своїм сліпучим блиском (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. 1, 1952, 97); До культурної спадщини підходить він [пролетаріат] із критицизмом.., що не визнає жодних фетишів, жодної метафізики, жодної нелогічності (Василь Еллан, II, 1958, 83); Спорт це був наш світ, наш фетиш (Юрій Смолич, I, 1947, 7).