ФІА́КР, а, чол. Легкий найманий екіпаж у містах Західної Європи; карета. — То вже хіба ти, коханий Павлусю і проведеш Настусю додому, бо в нас у Києві не Париж і не Рим: фіакрів нема (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 237); Іноді ляскала підкова об підкову, фіакр підскакував на вибоїнах, і Семен, гнівно покрикуючи, ляскав віжками (Гнат Хоткевич, I, 1966, 58).