Словник української мови

ФІКТИ́ВНИЙ, а, е. Який є фікцією; несправжній, вигаданий. Добивайтеся, товариші робітники, справжнього контролю, а не фіктивного, і всі резолюції та пропозиції такого фіктивного паперового контролю найрішучіше відкидайте (Ленін, 32, 1973, 235); Він [критик] може, коли хоче, сперечатися з автором, супротиставити його фіктивному світові свій власний ідейний або дійсний, реальний світ (Іван Франко, XVI, 1955, 248); Про материну пораду влаштувати фіктивне весілля незабаром стало відомо і Вольдемаровим приятелям (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 396);
//  Підроблений, фальшивий. Дав Семен Архипович фіктивну довідку про хворобу... (Натан Рибак, Час, 1960, 216); Фіктивна накладна.
▲ Фіктивний капітал, ек. — капітал у вигляді цінних паперів (акцій, облігацій і т. ін.), які не мають власної вартості, але дають право на певний доход; Фіктивний шлюб — несправжній шлюб, який беруть для того, щоб обійти певні закони, обмеження тощо. Вона [С. Ковалевська] вступила в фіктивний шлюб з В. О. Ковалевським, щоб позбутись опіки батька-генерала, який забороняв їй займатися наукою (Історія СРСР, II, 1957, 251).