в означеннях
Тлумачення, значення слова «фіміам»:

ФІМІА́М, у, чол.

1. Пахуча речовина для обкурювання, ладан. «От мені [Землі] дяка за те, що трави дарую худобі, Людському племені — хліб і богам — запашні фіміами...» (Микола Зеров, Вибр., 1966, 320);
//  Ароматичний дим, що виникає під час такого обкурювання. Ще за часів язичества наші предки на кострища клали чебрець, коли курили фіміам перед богами (Лікарські рослини.., 1958, 117);  * Образно. Кедри Точать свіжий бальзам; Понад бором повіяв Голубий фіміам (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 52); Прийди в мій сад, коли.. почнуть . квітки курити Густий, пахучий фіміам (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 374);  * У порівняннях. Мені чогось сі дні.. все смішним здається, навіть те, що в моїй хаті дихання парує, мов фіміам (Леся Українка, V, 1956, 216).

2. перен. Захоплена похвала, лестощі. Трудящий люд — один його [Т. Шевченка] нащадок, Що зневажає марний фіміам (Максим Рильський, II, 1960, 113); Він був простий, стриманий і не любив фіміаму, хоч би ним кадили й найближчі друзі (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 79).
Кадити (палити, курити і т. ін.) фіміам кому, перед ким — занадто вихваляти когось, лестити комусь. Щоб запобігти в неї ласки, треба було безперестану кадить перед нею фіміами лестощів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 250); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 154).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 598.

Коментарі (0)