ФІ́НІШ, у, чол.
1. Заключна, вирішальна частина спортивних змагань на швидкість і витривалість. На самому фініші динамівці вдалось випередити Ніну на 0,3 бала (В ім'я Вітчизни, 1954, 26).
2. Кінцевий пункт дистанції в спортивних змаганнях. Ярина досягла фінішу і стишеним кроком пробігла ще кілька метрів (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 284); Лунає удар мідного дзвона, зразу ж другий і третій. Три човни пройшли лінію фінішу (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 30); * Образно. — Скільки тут сьогодні народу проходить! .. Наче війна оце ще тільки починається! — Ти знаєш, мене теж це вразило. Подумати: стільки було жертв, стільки втрат, а наближаємось до фінішу сильнішими, ніж стартували (Олесь Гончар, III, 1959, 419).
3. Певна відстань перед кінцевим пунктом спортивного змагання (у перегонах).