ФЛАНГ, у, чол. Лівий або правий край лави,
військового строю, бойового чи похідного порядку,
оперативного розташування військ. Бій кипів десь далеко на
правому фланзі фронту (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 43);
Дівчина пройшла і стала на правий фланг невеличкої
шеренги спортсменок (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 219); Під
час наступу Щорс вдавався до виробленої ним уже
тактики: заходив до ворога з тилу і флангів (Семен Скляренко, Легендарний
начдив, 1957, 54); Рота була вишикувана. Маслюк..
стояв на три кроки від лівого флангу (Іван Багмут, Щасливий
день.., 1951, 71); Сотня козаків і рота солдатів з двома
гарматами замикали похід, а ще одна сотня козаків
з піками, шаблями та рушницями гарцювала праворуч
і ліворуч транспорту, охороняючи фланги (Зінаїда Тулуб,
В степу.., 1964, 246); Максим наказав висунути наперед
з двох флангів по два кулемети та міномети і
тримати підступи до плацдарму під кинджальним вогнем
(Натан Рибак, Час, 1960, 51);
// Правий або лівий бік
чого-небудь.
▲ Королівський фланг — права половина
шахівниці, утворювана вертикалями e, f, g, h; Лівий фланг див.
лівий; Правий фланг див. правий 1; Ферзевий фланг —
лівий бік шахівниці, утворюваний вертикалями a, b,
c, d. Рокіровка в бік королівського флангу зветься
короткою, в бік ферзевого флангу — довгою (Перша книга
шахіста, 1952, 31).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 604.