ФЛІГЕЛЬО́К, лька, чол. Зменш.-пестл. до флігель. Марно під вікнами флігелька, де жив професор із сином-астрономом та онукою, лунали вечорами легковажні звуки гітари (Юрій Яновський, II, 1954, 84).
ФЛІГЕЛЬО́К, лька, чол. Зменш.-пестл. до флігель. Марно під вікнами флігелька, де жив професор із сином-астрономом та онукою, лунали вечорами легковажні звуки гітари (Юрій Яновський, II, 1954, 84).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 606.