в означеннях
Тлумачення, значення слова «фонетика»:

ФОНЕ́ТИКА, и, жін., лінгв.

1. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. Йшли шумні дискусії про етимологію і фонетику (Іван Франко, VII, 1951, 296); Шевченкову фонетику (в історичному аспекті) від сучасної нам літературної відрізняють, взагалі кажучи, лише малозначні деталі (Питання походження української мови, 1956, 18).

2. Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови — способи утворення звуків та їх акустичні властивості. Фонетика вивчає умови і способи творення мовних звуків, їх акустичні, а також анатомо-фізіологічні властивості, різні зміни й чергування, взаємозв'язок і взаємозумовленість звукових змін, роль звуків у розрізнюванні значущих елементів мови (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 43); Синтаксична фонетика — розділ мовознавства, присвячений вивченню інтонаційної структури мови, зокрема речення та його складових частин (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 156); Фонетика історична; Фонетика експериментальна.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 614.

Коментарі (0)