ФОРСУ́НКА, и, жін. Пристрій, за допомогою якого розпилюють рідину (перев. рідке паливо, воду). Довкола турбіни з форсунками сновигали монтажники (Яків Баш, Вибр., 1948, 125); Обприскування з економічних форсунок проводили на другій швидкості (Колгоспник України, 4, 1956, 19); Машина [для фарбування] обладнана вертикальним розпилювачем циркулярної дії з форсунками, які мають пристрій для інфрачервоного випромінювання, що сприяє швидкому висиханню фарби (Наука і життя, 3, 1962, 34).