в означеннях
Тлумачення, значення слова «фортеця»:

ФОРТЕ́ЦЯ, і, жін.

1. Укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, признач. для тривалої кругової оборони. «Ріжте, бийте!» на фортеці Кричить Гамалія (Тарас Шевченко, I, 1963, 199); Під фортецею збереглися глибокі рови (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 82); Вся в снігу і сонці, вирисовується на фоні небосхилу невисока гора, як короною увінчана зубчатими мурами і баштами руїн древньої фортеці (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 110); Мовчазна й негомінлива тепер Хотинська фортеця. А колись тут, біля кам'яних мурів, схрещувалися шаблі, ламалися списи, падали ядра (Наука і життя, 10, 1968, 39);  * Образно. Піхота ішла, літаки в вишині, Промчалися танки — фортеці стальні, Здіймаючи вслід хуртовину широку (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 67);  * У порівняннях. Серед залитого водою подвір'я височів, мов фортеця, темний млин (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 63).
Літаюча фортеця див. літаючий.

2. перен., уроч. Надійний захист, опора, твердиня. Фортеця всесвіту, ти, зоряна Москва, Уста затиснувши, над суходіл і води, Як щастя вартовий, у темряві негоди Незламно зносилась, сувора і жива (Максим Рильський, II, 1960, 291); Радянський Союз став могутньою фортецею передової науки в усьому світі (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 7); Сьогодні наша країна, як ніколи сильна і могутня, є надійною фортецею миру і безпеки всіх народів (Комуніст України, 5, 1970, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 628.

Коментарі (0)