Словник української мови

ФРІГІ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до фрігійці і Фрігія. О, Зевс! О, батечку мій рідний! Огляньсь на плач дочки своєй [своєї]: Спаси народ Фрігійський бідний, Він діло єсть руки твоєй [твоєї]. Як маєш ти кого карати, Карай мене, — карай! я мати (Іван Котляревський, I, 1952, 245);
//  Власт. фрігійцям, такий, як у фрігійців. [Кассандра:] Ти найму дріший з усіх братів, гнучкий і тонкий розум у тебе, як вогонь. [Гелен:] Або як вуж? Фрігійський розум, сестро! (Леся Українка, II, 1951, 294).
 Фрігійський ковпак; Фрігійська шапка — у давніх фрігійців головний убір, що мав форму високого ковпака звичайно червоного кольору з вузьким загнутим наперед верхом; такий же убір носили звільнені раби в стародавніх Греції й Римі і як символ свободи — французькі патріоти буржуазної революції XVIII ст. А гості нові ще заходять у дім, — Недавно прибулий корсар із Мореї, У шапці фрігійській на чубі рудім (Микола Бажан, Роки, 1957, 277).