в означеннях
Тлумачення, значення слова «фронтовий»:

ФРОНТОВИ́Й, а, е.

1. Стос. до фронту (у 2, 3 знач.). Я п'ю новорічну чашу, 3 думою п'ю ясною За давню розмову нашу В лісах фронтових, під Москвою (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 52); Тарас не міг довго затримуватися вдома. Його частина вже виходила за місто, і треба було її наздоганяти. Мати тужно, з невимовною ніжністю дивилася на сина. Він знову піде важкими фронтовими шляхами, знову кидатиметься в атаку, лежатиме десь з автоматом в руках, як ті бійці з червоними зорями, що сьогодні вранці лежали в їхньому дворі (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 19); — Люблю фронтовий край! — піднесено вигукнув Козаков (Олесь Гончар, III, 1959, 17);
//  Який діє на фронті, у воєнній обстановці. Коли відрапортував [Захар] фронтовому комбатові про прибуття з поповненням, комбат якийсь час вивчав його, вчитуючись у папери політвідділу (Іван Ле, Право.., 1957, 112); Тоні чомусь згадалися в цей час братові слова про те, що важко бомбити море в зоряну ніч... Та ще згадалась розповідь Петрового друга про війну, про те, як гинули льотчики фронтові (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 253); Центральна рада, відчуваючи наближення кінця, всіляко прагнула ослабити народні маси, роз'єднати їх. З цією метою, зокрема, роззброювались і висилались з України революційно настроєні фронтові частини (Радянське літературознавство, 3, 1957, 6);
//  Який проходить, відбувається або може бути в умовах фронту. Фронтові роки привчили до того, що тиша — це зловісна попередниця бою; кожної хвилини вона може вибухнути і ще дужчим громом, ще палючішим вогнем (Семен Журахович, Вечір... 1958, 227); Хай відійде в минуле дорога воєнна і життя фронтове неспокійне моє (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 25); Мусій розповідав про Вітрову Балку, а Остап — про своє фронтове поневіряння (Андрій Головко, II, 1957, 575); А дам я вам почути при цій нагоді — першого топлення сталі після фронтових боїв — дам я почути трохи моїх спогадів про те, як я в числі авангарду робітничого класу здобував це право — лити сталь не в капіталістичний ківш, а в свій — робочий, труджений і завойований (Юрій Яновський, II, 1958, 242);
//  Власт., характерний, притаманний фронту, такий, як буває на фронті. Почалися виступи делегатів з місць. Один за одним підіймалися на трибуну, рішучі, горласті, забіякуваті, здебільшого у фронтових ще шинелях (Олесь Гончар, II, 1959, 187); Над степом залягла передсвітанкова коротка й зрадлива фронтова тиша (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 174);
//  Признач. для умов фронту. Я все доводив: — Скрізь одні У військ петлиці фронтові. Артилеристи ж ви чи ні? Це ж — гордість, друзі бойові! (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 94);
//  Одержаний на фронті. Круті жилясті в'язи йому після фронтової контузії скрутило ото трохи набік, і голова на них майже не рухається (Олесь Гончар, II, 1959, 13);
//  Який перебуває на фронті, обслуговуючи фронт, фронтовиків. — Не гнівайтесь, товаришу молодший лейтенант, на мою сорочку, — сказав сержант, заправляючись, — і повіки в нього нервово засіпалися. — Бачите, не мама її прала, а дівчата з фронтових пралень, а їм уже руки милом геть пороз'їдало... (Олесь Гончар, III, 1959, 8); У Вітчизняну війну М. М. Амосов, працюючи у фронтовому госпіталі, провів багато складних операцій, боровся за життя кожного пораненого воїна (Наука і життя, 8, 1961, 23); Ніхто з них не відав, що той синьоокий, З яким побратались на хвилях затоки, Хто вів їх на битву у сяйві ракети, Що він — журналіст фронтової газети (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 57);
//  Який виник на фронті; присвячений фронту. Він славив дружбу фронтову Союз братів-народів (Терень Масенко, Поезії, 1950, 69); Фронтові нариси; Фронтові пісні;
//  З яким зв'язує перебування на фронті. Хто пройшов бої і пожарища, Той повік не забуде, ні, Фронтового свого товариша (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 13); Днів отих ніколи не забути, друзів не забути фронтових (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 226).

2. діал. Фасадний. Одного дня, коли я, як звичайно, сидячи в вікні, поглядав на роботу, вчинився нараз крик на самій фронтовій стіні (Іван Франко, I, 1955, 227); Недавно казала тітка відчинити одно фронтове вікно (Ольга Кобилянська, I, 1956, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 646.

Коментарі (0)