в означеннях
Тлумачення, значення слова «фу»:

ФУ, виг.

1. Уживається для вираження презирства, досади, відрази, роздратування і т. ін.; ху, хху. «Шила в мішку не втаїш». Фу, які тривіальності лізуть в голову (Леся Українка, III, 1952, 680); «Фу, як глупо получається! — дратувався Павло, ледве стримуючи себе, щоб не оглянутись на собак. — Хоч би Людмила у вікно не побачила!» (Андрій Головко, II, 1957, 479).

2. Уживається для вираження почуття полегшення після втоми, важкої роботи або задоволення, захоплення і т. ін.; ух. [Шметелюк:] Фу, це важче, ніж класти бетон. Думав, засиплюсь, але поки що везе. Безперечно везе... (Іван Микитенко, I, 1957, 204); Але яка препишна постать! Фу! Фу! Справдішній вінець сотворіння (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 35). Фу ти; Фу-ти, ну-ти — уживається для вираження подиву, досади, роздратування. Карпо Петрович ляснув у пальці. Фу-ти, ну-ти! Його низьке чоло, що забігало у заросль волосся, як мілке плесо у лози, покрили зморшки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 369).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 648.

Коментарі (0)