ФУТБО́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до футбол. У
футбольній команді я був форвардом (Юрій Яновський, II, 1958,
62); На стадіоні «Спартак» у Кривому Розі готувався
футбольний матч (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 7); Через
репродуктор оголосили: «На спортивну площадку
виходять футбольні команди — ужгородський «Спартак»
і мукачівський «Буревісник» (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 208);
// Признач. для футболу. Де ж таки їм [хлопчакам]
дістати справжнього футбольного м'яча? (Остап Вишня, I,
1956, 402); Раніше хоча хлопець і числився членом
товариства «Спартак», проте спортом не особливо
захоплювався, бо на футбольному полі його, маленького, завжди
підминали під ноги (Олесь Гончар, IV, 1960, 73); Довгі тіні
трибуни, дерев, футбольних воріт простяглися через
усе поле (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 40).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 656.