Словник української мови

ФУТБО́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до футбол. У футбольній команді я був форвардом (Юрій Яновський, II, 1958, 62); На стадіоні «Спартак» у Кривому Розі готувався футбольний матч (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 7); Через репродуктор оголосили: «На спортивну площадку виходять футбольні команди — ужгородський «Спартак» і мукачівський «Буревісник» (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 208);
//  Признач. для футболу. Де ж таки їм [хлопчакам] дістати справжнього футбольного м'яча? (Остап Вишня, I, 1956, 402); Раніше хоча хлопець і числився членом товариства «Спартак», проте спортом не особливо захоплювався, бо на футбольному полі його, маленького, завжди підминали під ноги (Олесь Гончар, IV, 1960, 73); Довгі тіні трибуни, дерев, футбольних воріт простяглися через усе поле (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 40).