ФИРК, виг.
1. Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь.
2. розм. Уживається як присудок за знач. фиркнути1.
ФИРК, виг.
1. Звуконаслідування, що означає уривчастий глухий звук від польоту чого-небудь.
2. розм. Уживається як присудок за знач. фиркнути1.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 581.