ФИ́РКАННЯ, я, сер. Дія за значенням фиркати1 та звуки, утворювані цією дією. Знадвору доноситься крик: їдуть, їдуть! — чутні гуркіт, фиркання... (Панас Мирний, I, 1954, 306); Він дивився на сонце, на свої ниви,.. вбирав у себе гамір пташок, фиркання коней (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 400).