Словник української мови

ФИРКНУТИ 1, ну, неш, док. Однокр. до фиркати 1. Жучок [пес] невдоволено фиркнув (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 12); Фиркнув кінь, тривожно пирхнула свиня — і всі звірі зникли в лісовій хащі (Вечірній Київ, 10.I 1957, 3); Степанида зирк на батька, та як фиркне — трохи кавуном не подавилася (Любов Яновська, I, 1959, 336); Машина.., фиркнувши кілька разів і обдавши цікавих гостей сизуватим димком, рушила з місця... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 155); — Потрібна мені ваша Окунівка, мов зайцеві бубон! — презирливо фиркнув Левко й одвернувся до вікна (Михайло Стельмах, I, 1962, 532).

ФИРКНУТИ 2, ну, неш, док., діал. Однокр. до фиркати2. Ледво Герш положив на нього [коня] руку, аж той зірвався на рівні ноги, фиркнув ногами (Іван Франко, VIII, 1952, 273).