в означеннях
Тлумачення, значення слова «ґедзь»:

ҐЕДЗЬ, я, ҐЕДЗ, а, чол. Велика муха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин. Задерихвіст почав і справді ґедзкатись: пішов такого тропака, наче й справді його ґедзі кусали і в спину, і в п'яти, і в підошви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 232); Скотину нападе ґедзь, корови біжать у жито одганяти злу муху (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 134); Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі Шалапута ґедзя (Олесь Донченко, VI, 1957, 256);  * У порівняннях. Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули, лопотіли й дзижчали, як ґедзі (Олесь Донченко, IV, 1957, 71); — Лізеш з уловом, як ґедзь до коняки, — роздратовано відмахнувся Причепа (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 142).
 Ґедзь (ґедз) напав (укусив і т. ін.) на кого, кого — про людину, яка нервує, у якої поганий настрій. От ґедзь напав Петра: не спить, не їсть .. І, знай, черка писульки до Миколи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 138); Інколи ж його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); Дарину вкусив ґедзь. З нею сталася істерика (Юрій Яновський, II, 1958, 267); Ґедзя (ґедза) кинути, рідко — те саме, що Ґедзика кинути (див. ґедзик). — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний, III, 1954, 229).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 46.

Коментарі (0)