Словник української мови

ҐЕ́ДЗИК, а, чол. Зменш. до ґедзь.
♦ Ґедзика вкинути — сказати, зробити щось дратівливе, обурливе. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний, II, 1954, 291); «І як таки за такого ланця та вийшла така багачка, як Галя?!».. видно, чортяка й тут якогось ґедзика вкинув! (Панас Мирний, II, 1954, 248); Ґедзики пускати [очима] кому, на кого — те саме, що Бісики пускати (див. бісики). Не виглядають у великі вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний, IV, 1955, 205); — Сиджу я під образами .. та очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 64).