ҐЕ́ДЗИК, а, чол. Зменш. до ґедзь.
♦ Ґедзика вкинути — сказати, зробити щось
дратівливе, обурливе. Лушня виправляється, й тут же,
між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний,
II, 1954, 291); «І як таки за такого ланця та вийшла
така багачка, як Галя?!».. видно, чортяка й тут
якогось ґедзика вкинув! (Панас Мирний, II, 1954, 248); Ґедзики
пускати [очима] кому, на кого — те саме, що Бісики
пускати (див. бісики). Не виглядають у великі вікна
вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків
прохожим очима (Панас Мирний, IV, 1955, 205); — Сиджу я під
образами .. та очима на Тетяну спідлоба ґедзики
пускаю (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 64).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 45.