в означеннях
Тлумачення, значення слова «гадючий»:

ГАДЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до гадюка 1. Під ногами у нього лежала гадюча голівка. І палали, мов іскри, на сонці червонії очі (Леся Українка, I, 1951, 424);  * Образно. Приморці озиралися на північ, де хвилину тому блиснуло гадюче око підводного човна (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 232);
//  Такий, як у гадюки. Портрет був просто моторошний — лице гостре, як у пацюка, в обгризених віях — гадючі зелені очиці (Степан Васильченко, II, 1959, 328); Гусак Розбишака теж тягне до нього свою гадючу голову (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 126);
//  Такий, як гадюка. Упала тінь... Це простяглася кривава з заходу рука з гадючим знаком на манжеті (Володимир Сосюра, II, 1958, 440).

2. перен. Який таїть у собі небезпеку; віроломний. [Молодиця:] За віщо ото вона рідного брата отруїла?! [Баба:] Хіба відьмі треба, щоб було ще за віщо? Серце в неї таке гадюче!.. (Степан Васильченко, III, 1960, 50); — Ти бачиш, який гадючий [лісник]! Ще може стріляти (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 364).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 11.

Коментарі (0)