в означеннях
Тлумачення, значення слова «гадюка»:

ГАДЮ́КА, и, жін.

1. Отруйна змія з плескатою головою у вигляді трикутника. Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 100); Над самою дорогою перелетів лелека з гадюкою в дзьобі (Юрій Яновський, I, 1958, 351);  * У порівняннях. Цупке коріння спліталось у клубки й повзло по горах, немов гадюки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 110);
//  у знач. присл. гадюкою. Як гадюка; утворюючи зигзаги, кільця. Вузькоколійка гадюкою звивається між стовбурами лісових велетнів (Олесь Донченко. II, 1956, 70).

2. перен., зневажл. Про злу, підступну людину. Ростуть мої близняточка, А я утішаюсь. І з лютою гадюкою Я знову кохаюсь (Тарас Шевченко, I, 1951, 543); Хто видав нашу мученицьку таємницю? Яка гадюка заповзла в наш гурт? (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 86);
//  Уживається як лайливе слово. [Олекса:] Не козак ти [Сербин], не лицар! Ти гадюка, злодій ти! (Степан Васильченко, III, 1960, 17); — Чортові дуки-гадюки [брати Петра] ... Череду корів мають, а брата нещасного морять голодом (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 71).
Гадюку вигодувати — виплекати, випестувати злу, невдячну людину. [Харко:] Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже... (Панас Мирний, V, 1955, 142).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 11.

Коментарі (0)