в означеннях
Тлумачення, значення слова «гадка»:

ГА́ДКА, и, жін. Те саме, що думка 1—3. От у таких думках та гадках іде не йде [Маруся], і ноги не служать; і сердиться на себе, чого вона на торг пішла (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 43); Репрезентант міністерства освіти, як кажуть, виступив з гадкою, що українська література — література народна, для народу, а для цеї останньої, по гадці комісії Кобеко, має лишитися цензура (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); Мартинові гадки спорхують раптом, як ті курчата з-під коней (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 8).
Гадки не дати — не збагнути. Що б це сталося з моїми добрими та щирими земляками? Міркую, міркую і гадки не дам, що воно таке! (Тарас Шевченко, VI, 1957, 50); Гадати гадку див. гадати 1; Губитися в гадках див. губитися; Закинути гадку про кого — що; Закинути гадку за грядку — забути, не згадувати, не думати про кого-, що-небудь. Та цур йому, власному лихові, я про нього давно гадку закинула! (Леся Українка, V, 1956, 70); Я, наприклад, не розумію, якби я, бувши здоровою, не провела Михаля або Френкеля, не відповіла на їх листи і взагалі «закинула гадку за грядку», раз вони з'їхали з моїх очей (Леся Українка, V, 1956, 427); [І] гадки (в гадці) [собі] не мати — не думати зовсім, і в думках нічого не мати. Не журиться Катерина І гадки не має — У новенькій хустиночці В вікно виглядає (Тарас Шевченко, I, 1963, 23); — Прокурор викликає [Гузиря] до Дрогобича, а він, мов кавалер, ходить по вулиці та й не має собі ніякої гадки (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 76); Не було й гадки — і не думав хто-небудь. Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, щоб усе те щастя у велике лихо повернулось (Марко Вовчок, I, 1955, 281); Про те, щоб пускатись в дорогу у таку пітьму в невідомій стороні, не було й гадки. Треба було дочекатися світу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Узяли (обсіли, обняли і т. ін.) думки та гадки (думки́-гадки́) кого, що — задумався, зажурився, заклопотався хтось. Узяли її [Галочку] думки та гадки... Тільки і чути її, як важко здихне.. сплакне... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 336); Думки-гадки обсіли його [Антона] голову (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 39); Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (Марко Вовчок, 1, 1955, 7); Шкода й гадки — немає чого й думати, нічого й думати. — Там би [дома] я спочив хоч мало, Молившися богу, Там би я... Та шкода й гадки, Не буде нічого (Тарас Шевченко, II, 1963, 85).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 10.

Коментарі (0)