ГА́ФЕЛЬ, я, чол.
1. мор. Похилий брус, закріплений нижнім кінцем до щогли або стеньги, який служить для піднімання прапорів та сигналів на кораблі. Корабельний прапор поплив угору зупинився на гафелі й залопотів на вітрі (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 29); На палубі кипіла робота. Марсовий Клюкін з боцманом Парфеновим та двома матросами спритно видиралися по вантах, прибивали до гафелів паруси (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 263).
2. Частина стовбура ясена або клена, з якої виробляють фанеру.