ГАГАУ́ЗИ, ів, мні (одн. гагауз, а, чол.; гагаузка, и, жін.). Народність, що невеликими групами живе в УРСР, Молдавській РСР, на Північному Кавказі та в Казахстані і розмовляє мовою, яка належить до тюркської сім'ї мов. Наймолодшою писемністю в нашій країні є, на даний момент, писемність гагаузів, що існує з 1957 року (Розвиток мов соціалістичних націй СРСР, 1967, 128); В УРСР, крім українців, які складають більшість населення республіки, живуть представники інших національностей, зокрема росіяни, болгари, гагаузи, євреї та ін. (Народна творчість та етнографія, 2, 1965, 64).